Ніякі, заплутані примхи, надії
Вбивають все те чим я володію
Зривають і б’ють по голові чим завгодно
Але рідною мовою, з ласкою, з турботою

Зневірений тим як мене вбивають
Кожного дня мій мозок стирають
Щоб був я рослиною й робив задарма,
Люба Країно! «Родная страна!»

Дістало! Мене все дістало!
Політик бреше й сміється зухвало!
Дістало! Мене все дістало!
Прокидайся Країно!

Нас всіх поділили на чорних і білих,
Зелених і синіх, на ультрамаринових
Нам дали плакати, написали нам лозунги
Й гризіться собі, як що не маєте розуму

Брудні їх ігри, брудні провокації
Безглузді закони, нові сенсації
Але я вірю, все прийде до ладу!
Бо люблю Україну, й ненавиджу владу!

Вона живе, як всі, не краще і не гірше,
З повагою до себе, шанує інших.
У неї є знайомі і навіть друзі,
Але вона колись залишилась вже без ілюзій.

Вона приходить знов увечорі додому,
Готує каву, вивчає іноземну мову.
В її словах ви не почуєте ніколи
Відлуння болю, сумні розмови, проклинання долі.

Чи є у світі Ангел, що збереже її любов?
Чи є у світі Ангел? Вона вмирає знов.
Чи є у світі Ангел, що зрозуміє почуття?
Чому вона? Чому вона?

І нібито усі знайомі її цінують,
Любові та поваги ніколи не бракує.
І майже всюди є із ким підтримати розмову.
Батьки живі й здорові, дякувати Богу.

В її очах ніхто не бачить запитання:
Коли скінчиться все, коли в останнє?
Чи виправдає хтось її найкращі сподівання?
Щодня й щоночі до Неба запитання.

Знов падіння через зліт
На долонях цілий світ
Знов у серці новий ритм
Ідем за сонцем, курс на схід

Ми починаєм МАНІФЕСТ-ШОУ
Звикай до змін це - МАНІФЕСТ-ШОУ
Вдихай цей звук це - МАНІФЕСТ-ШОУ
Несем у світ цей МАНІФЕСТ-ШОУ

Всі товпою йдуть щорік
Хтось позаду, хтось вже зник
Славу, гроші здобува
В кожного своя ціна

Прокидайся! Розплющуй очі!
До роботи знов збирайся!
Знов почнеться новий тиждень.
Зтиснеш зуби, йдеш до своєї мрії.

Прагнеш грошей, чи кар’єри.
Біг по колу, перепони та бар’єри.
На вулкані день проходить.
Гірка кава. Тупо п’єш та йдеш додому.

Цифри, люди, монітори
Назавжди з тобою поруч.
Ти в полоні мертвих клонів -
Кожен день як біг по колу.

Згорає день, як блиску мить.
В очах твоїх лише спогад тих минулих слів.
Знайдеш спокій в темній ночі
І знов поринеш в світ клонованих днів.

Гидкі, мрачні, похмури товпи,
Як злий мурашник. З ним різький сморід.
Все пульсує, міняє форми,
Ріжуть мозок політичні норми.

В загальній масі йдеш на дотик.
В очах лише бруд. Все це б’є до болю.
Все зав’язано на стільникових дротах,
Телефонах, на мобільних нотах.

Сміх...
Мій бридкий сміх,
Сміх грішних втіх,
Злих почуттів.
Б’є…
Б’є по очах,
Зриває дах,
Посилює страх.

Час для подій, час до биття,
Рішучі контр-дії проти каяття,
Не жалкуй що було, було те що є,
Та звикай назавжди боротись за…

Своє!
Борись за своє!
Життя лише одне!
Боротись за своє!

Смак…
Відчуваю смак,
Політичних страт,
Обіцянок-зрад.
Ґвалт…
Всебічний ґвалт,
Постійний жах,
Щорічний крах.

Правду сьогодні казати недоречно!
Говори лише те, що безпечно!
Правду сьогодні казати недоречно!
Говори лише те, що …

У моїх очах розтоптане небо.
На землі росте нова стіна.

Знаєш, чуєш, бачиш? Вже повсюди
Поруч з нами люди. І навколо них стіна...

Розділяє світ прихована сила.
Проти людства йде таємна війна.

Знаєш, чуєш, бачиш? Вже повсюди
Поруч з нами люди. І навколо них стіна...

Стіна...
Навколо тебе, навколо мене,
Навколо інфікованого світу – стіна.

В повіні думок
Робиш перший крок
В зневірене буттям
Гірке, брудне життя.

Будуєш кожен день
Зміст своїх пісень.
І вже немає слів
В думках лише мотив.

Хвилей з неба через тебе
Рвуться струмом почуття.
Буденна схема, вічна тема
Живе в тобі, не маючи кінця.

Злість всіх почуттів
Живе в тобі як гріх.
Цей гріх, як біль в душі
Наспівує мотив...

І знов новий день,
І знов ти один.
Лише спогади поруч...
Все зника в одну мить,
Зника назавжди.
Звикаєш до болю.

Цей біль, як сумна
Пісня в душі –
Постійно з тобою.
Потрібна вона
Лише одна...

Постіно з тобою...

Уривками снів,
І звуками слів.
Цілуєш долоні.
А десь там вона
І вже не сама.
Твій лагідний промінь.

Цей промінь тепер
Назавжди в тобі
Гріє до болю.
Потрібна вона
Лише одна...

Тіло десь, але не тут,
Мозок розриває жах,
Білі плями відчуттів,
Тугою тліють в твоїх очах.

Біль в очах, пітьма в душі,
В темінь днів пливе життя,
Подих смерті йде поруч в крок,
Руйнуючи твоє буття.

Подих смерті!
Ще одне життя!
Нищить долі!
Наче Біла Тьма!

В голові гомін слів,
На долоні пусте життя,
Все позаду, до нестями
Ріжуть мозок відчуття.

Все в минуло, все без змісту,
Лише спогади й слова,
Прагнеш зранку нової долі,
Але вибору вже нема!